Онлайн кредитування: що потрібно знати позичальнику перед отриманням позики?

Що потрібно знати позичальнику перед отриманням позики онлайн?

На теперішній час, все більше з'являється онлайн площадок, де здійснюється онлайн кредитування як фізичних, так і юридичних осіб. Такий спосіб кредитування є дуже швидким та користується великим попитом з боку, здебільшого, фізичних осіб. Водночас з цим, населенню не зрозуміло, чи дійсно таке кредитування законне та як себе захистити у разі настання обставин, за яких особа не може виплатити тіло кредиту, та великі штрафні санкції. Ці та інші питання розберемо в даній статті.
Хто має право надавати онлайн кредити та бути стороною кредитного договору?
Перш за все, треба пам'ятати, що надання кредиту онлайн – це надання суб'єктом господарювання фінансової послуги в порядку, визначеному Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Водночас з цим, згідно Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» надання фінансових послуг підлягає обов'язковому ліцензуванню. Це значить, що суб'єкт господарювання, який здійснює онлайн кредитування повинен мати відповідну фінансову ліцензію з правом надання позики. Якщо ж суб'єкт господарювання не має ліцензії, то і права надання кредиту також він не має.
Окрему увагу звертаємо на той факт, що майже 80% всіх мікро фінансових організацій продають (відступають) права вимоги за кредитними договорами іншим суб'єктам господарювання (колекторським компаніям). Процедура відступлення права вимоги відбувається на підставі Цивільного кодексу України шляхом укладання відповідного договору факторингу. У свою чергу, отримати право вимоги за кредитним договором та стати новим кредитором також мають право не всі суб'єкти господарювання.
Зокрема, Верховним Судом було висловлено правову позицію, згідно якої «у разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ». Тобто, судом роз'яснено, що для того, аби договір факторингу був дійсним, сторонами такого договору в обов'язковому порядку мають бути виключно фінансові установи.
Водночас з цим, як показує практика, відступлення права вимоги за кредитними договорами у більшості випадків відбувається між фінансовою установою та простими суб'єктами господарювання, які взагалі не мають відповідної ліцензії. Більше того, мікро фінансові установи, зазвичай, укладають не договір факторингу, як того вимагає законодавство, а договір цесії, а тому вважають, що фінансової ліцензії не потрібно мати новому кредитору. Дане твердження також спростовується висновками Верховного Суду, де зазначено про те, що «сама по собі назва оспорюваного договору не змінює його правової природи. За таких обставин та з огляду на те, що за змістом частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб'єктного складу договору факторингу, то він підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України. З урахуванням викладеного висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо правової оцінки договору про відступлення права вимоги за договором на здійснення кредитних операцій, кредитним договором, як договору факторингу, і про його недійсність є правильним».
Отже, підсумовуючи вищенаведене, перш за все, потрібно звертати увагу на те, чи має суб'єкт господарювання відповідну фінансову ліцензію на проведення операцій щодо кредитування осіб. Якщо такої ліцензії у суб'єкта господарювання немає, то навіть за умови надання кредиту, особі потрібно звернутися до суду із позовною заявою про визнання недійсним правочину, тим самим це дасть можливість не повертати суму боргу. Якщо відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором юридичній особі, у якої також немає фінансової ліцензії, навіть якщо договір називається цесія, то в даному випадку також потрібно звернутися до суду із відповідним позовом про визнання такого договору відступлення недійсним, тим самим позбутися від кредиторів і не платити заборгованість.
Яким вимогам повинен відповідати кредитний договір, що складений онлайн?
Правила укладання електронного кредитного договору регулюються Цивільним кодексом України та профільним Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, вказаним законом визначено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, або електронного підпису одноразовим ідентифікатором, або аналогом власноручного підпису сторони, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Загалом, електронний кредитний договір повинен відповідати та містити всі істотні умови звичайного договору позики. Законодавством не встановлено особливі істотні умови для даного виду договорів. Водночас з цим, Законом України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний кредитний договір, крім визначених Цивільним кодексом України умов, також може містити відомості про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Отже, як бачимо, електронний кредитний договір нічим не відрізняється від простого письмового кредитного договору і має всі ті ж істотні умови та наслідки.
Чи вважається електронний кредитний договір недійсним, якщо боржник фактично його не підписував своїм підписом?
На превеликий жаль для позичальників, сам факт відсутності особистого підпису під електронним кредитним договором не є підставою для визнання такого договору недійсним.
Зокрема, дане підтверджується сталою судовою практикою, де судами, в тому числі і Верховним Судом визначається, що якщо особа не отримувала листа на свою електронну пошту та смс-повідомлення, а також якщо не здійснювала вхід на сайт кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, то такий кредитний договір є неукладений.
Водночас з цим, Верховний Суд зазначає про те, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. В силу частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням електронного підпису. Одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення».
Отже, як бачимо, законодавством не встановлено імперативного обов'язку підписувати електронний договір особистим підписом. Для того, щоб електронний договір мав чинність, потрібно лише прийняти умови такого договору та здійснити певні дії, наприклад, ввести якесь числове значення або словосполучення, яке буде надіслано особі на телефон чи електронну адресу.
Які порушення найчастіше допускають мікро фінансові організації та як їх використати для свого захисту? Аналіз судової практики.
Перш за все, потрібно сказати про те, що захист прав споживачів онлайн кредитів регулюється законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про захист прав споживачів», а тому у разі здійснення порушень кредитором вказаних законів, особа має право звернутися до суду за захистом своїх прав.
Що стосується судової практики по онлайн кредитам, то вона доволі неоднозначна і є багато рішень судів, якими позовні вимоги мікро фінансової установи залишені без задоволення або частково задовольняються і стягують із боржника значно меншу суму, ніж цього вимагає кредитор.
Зокрема, у постанові Київського апеляційного суду від 28.10.2019 р. у справі №755/2659/19 зазначено, що пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення боргу, згідно умов Закону України «Про споживче кредитування», не повинна перевищувати 15% від суми простроченого платежу, а тому її збільшення кредитором порушує вимоги вказаного закону та не підлягає стягненню із боржника. Крім того, судом було визначено, що кредитор безпідставно нараховує відсотки за користування кредитом вже після закінчення строку дії електронного кредитного договору, а тому ці відсотки не підлягають стягненню із боржника.
У постанові Одеського апеляційного суду від 07.02.2019 р. у справі №508/1231/17 судом визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Взагалі, підставами для відмови або часткової відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за електронним кредитним договором є пропущення мікро фінансовою установою строку на звернення до суду за захистом, неправильне нарахування пені, неправильне нарахування відсотків за користування кредитом. У будь-якому випадку, якщо ваш кредитний договір не визнано недійсним, то все рівно потрібно буде сплачувати тіло кредиту та пеню з відсотками за користування кредитом у період дії кредитного договору.
Якщо Вас турбують колекторські компанії або інші факторингові компанії, то не слід гаяти часу, а треба звертатися за допомогою до юристів по кредитним справам. Зокрема, за допомогою юристів Ви зможете правильно побутувати стратегію захисту своїх прав, а також оформити та направити відповідні запити до кредиторів із вимогою про захист своїх персональних даних, що дасть можливість реально припинити дзвінки колекторів. Більше того, кваліфіковані юристи по кредитним справам допоможуть Вам зменшити пеню та відсотки по кредиту, а також домовитися із кредиторами щодо лояльних умов реструктуризації боргу.

Якщо у Вас виникли будь-які питання щодо кредитних правовідносин, просимо телефонувати за номером: +38(095)2018945

32
Успішно завершених переговорів із факторинговими компаніями на користь клієнтів.
348092 грн.
Сума списаних відсотків по мікро кредитах.
77
Справ завершених реструктуризацією боргу на вигідних для клієнтів умовах.

Адвокат по кредитним справам у м. Полтава

Для вирішення кредитних спорів, зверніться до нашого адвоката за номером:
+38 (095) 201 89 45

Або заповніть форму для зворотнього дзвінка:
Залиште свій номер телефону для зворотнього дзвінка!
Або зателефонуйте нам за номером:
+38 (095) 201 89 45
Не знайшли потрібну Вам послугу?
Заповніть форму та отримайте безкоштовну консультацію!
Замовити зворотній дзвінок
Наш адвокат зателефонує вам для уточнення деталей!
Made on
Tilda